Жахастики в літературі 

Сьогодні Хелловін, тож поговоримо про жахи. Жахи як літературний жанр.  Що воно таке, звідки пішло, які бувають. На прикладах з класичної та сучасної літератури.

Все почалося, як водиться, з народної творчості. З давніх давен людство цікавили питання смерті, загробного життя й усіляких демонів. Люди переповідали один одному страшні казки та легенди про вигаданих чудовиськ. Вже в античній міфології з'являються привиди. А чули історію Іпполіта, сина царя Тесея й цариці амазонок, який трагічно загинув, а потім був повернутий до життя богом медицини й лікування Асклепієм? Чи не ця історія надихнула Мері Шеллі на створення її Франкенштейна?

Жахливі історії популярні у жахливому середньовіччі. У Франції ширяться оповіді оборотнєй-вервольфів. Часто персонажами середньовічних жахів стають реальні особи, відомі своєю жорстокістю. Найяскравішими прикладами є Дракула Брема Стокера й Синя Борода Шарля Перро. Прототипом першого став Влад ІІІ Цепеш (той, що на кол саджає), володар Валахії у ХV столітті -  надзвичайно жорстокий, навіть для тих темних часів, правитель. Другий – французький барон Жиль де Ре, який так само жив у ХV столітті, страчений за звинуваченнями у багатьох кривавих вбивствах.

Багато жахливих історій, що увійшли до скарбниці світової літератури, написані у ХІХ столітті. Серед них «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда, «Франкенштейн» Мері Шеллі, «Гензель і Гретель» братів Грімм, «Легенда про сонну лощину» Вашингтона Ірвінга, «Невидимець» Герберта Джорджа Веллса. Справжній класик жанру – Едгар Аллан По.  Чого вартує його замурований у стіну чорний кіт! Або вірш «Ворон», від якого волосся дибом стає.

Віртуозним витвором жанру жахів є «Вій» Миколи Гоголя з його моторошною панночкою. «Вій — це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами, що в нього повіки на очах спускаються аж до землі. Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув» (М.Гоголь).

У ХХ столітті жанр жахів продовжує набирати оборотів. Окремо слід виділити Говарда Філліпса Лавкрафта – його міфи Ктулху поклали початок жанру космічного хоррору, та розглядаються літературознавцям як окремий піджанр – «Лавкрафтівські жахи».

З появою кінематографу хоррор виходить на наступний щабель – з’явилась можливість візуалізувати усі можливі людські страхи. З кіножахами асоціюється ім’я талановитого режисера Альфреда Хічхока, визнаного майстра саспенсу - створення атмосфери тривоги, напруги, очікування й невизначеності. Серед екранізованих ним творів – роботи англійської письменниці Дафни Дю Мор'є «Птахи» і «Ребекка». 

Одним з найбільш поширених персонажів жахів ХХ століття стає маніяк та серійний вбивця. Прототипів більш ніж достатньо – Джек-різник, Чарльз Менсон, доктор Альфредо Баллі Тревіньо, або лікар Саласар, як називав його Томас Гарріс, автор серії психологічного хоррору про Ганібала Лектера, що став культовим.

У ХХ столітті виник й такий піджанр як зомбі-апокаліпсіс. Найяскравіший приклад цього напрямку в літературі – «Я – легенда» Річарда Метісона.

Один з найбільш відомих авторів хоррору, справжній король жахів – Стівен Кінг. Мабуть немає людей, незнайомих з його творчістю, адже його культові романи екранізовано, причому деякі неодноразово: «Керрі», «Сяйво», «Воно», «Мізері», «Зелена миля» та багато інших.

Серед сучасних популярних авторів жахів – Дін Кунц, Брайан Ламлі, Пітер Страуб, Тесс Геррітсен.

В українській літературі, попри популярність у читачів, жанр жахів мало поширений. Але й поміж наших співвітчизників є твори, що зацікавлять любителів полоскотати нерви.

Макс Кідрук зарекомендував себе як автор якісних технотрилерів з оригінальними сюжетами, які полюбилися українському, і не лише, читачеві.

Успішно поєднує хоррор з елементами психологічного трилеру Олександр Завара. Його «Гелтер Скелтер» до останньої сторінки тримає у неймовірному напруженні.

Володимир Сліпець винайшов свій унікальний, аж надто похмурий, стиль – freakness, про усі жахи та найтемніші сторони людської свідомості.      

Поціновувачів жанру не залишить байдужим моторошний трилер Ірини Смолич «Пісок у склянці».

Чим же можна пояснити цей потяг людства до жахливого? Адже страх – одне з найнеприємніших відчуттів, і в реальному житті ми всіляко намагаємося його позбутися. Але схоже, страшна казка потрібна людям будь-якого віку. Наше буденне життя, попри всю його напруженість, темп і стреси, надто прісне, монотонне, позбавлене яскравих емоцій. І саме фільми жахів, трілери, комп’ютерні страшилки дають можливість вийти за межі звичного світу, пережити незвичайні гострі відчуття, одержати розрядку внаслідок викиду адреналіну. Крім того психологи вважають, що вигадані жахи допомагають людині пережити якісь власні приховані, найчастіше навіть неусвідомлювані страхи і позбутися їх. А дехто вбачає у жахах спосіб зняття хронічного стресу – ще більшим стресом. І все це – в цілком безпечній формі, не полишаючи зручного крісла і не відриваючись від екрану.

Інше питання – чи справді це так безпечно для нашої психіки. Адже „передозування” гострих негативних емоцій, може викликати серйозні психічні проблеми. Людина починає шукати якісь приховані небезпеки, можуть виникнути фобії, погіршитися сон, навіть виникнути психічні розлади. Окремої розмови заслуговує вплив „жахів” на дітей.

Тож якщо ви людина емоційна, вразлива, якщо страждаєте на якісь нервові розлади, краще не ризикувати. Шукайте емоційної розрядки в позитивних переживаннях. Та якщо ви все ж вирішили „розрядитися” за допомогою фільмів жахів, постарайтесі ставитися до них не надто серйозно. Адже гумор, хай навіть чорний, - обов’язкова риса кращих зразків жанру „хорор”. А найбільше тішить під час перегліду кіно-тележахів усвідомлення того, що в будь-яку мить їх можна вимкнути. На відміну від жахів у житті реальному...

Краще, як страшніше

 

Хеловін, або Ніч напередодні Дня всіх святих відзначають щороку в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Згідно з традиціями, саме в ніч з 31 жовтня на 1 листопада злі духи проникали на землю. Для того, щоб захиститися від них, було вирішено вбиратися у страшні костюми. Де святкують Хеловін У США Хеловін вважається національним святом. Практично всі магазини змагаються в ефектності тематичних прикрас своїх вітрин, а мешканці приватних будинків в оформленні свого двору. При цьому карнавальні костюми, маски і декор буквально розлітаються. У Німеччині головні дії на Хеловін зосереджуються у замку Франкенштейна. Натовпи зомбі, відьом і казкової нечисті влаштовують собі карнавал, заповнюючи всю територію замку і прилеглої округи. Кожен квадратний метр наповнений жахом і атмосферою потойбічного світу. У Франції 31 жовтня Діснейленд з казкового і світлого місця перетворюється в справжню обитель зла. Крім параду зомбі тут влаштовуються справжні баталії, в яких визначається найефектніший тематичний костюм.

Улюбленою ж традицією українців на Хеловін є переодягання в різні карнавальні костюми. Багато вибирають собі персонажів з фільмів жахів, або ж просто улюблених персонажів з кінокартин. Дівчата особливо люблять перевтілюватися у Панночку з "Вія" Гоголя, або ж у Мавку з твору Лесі Українки "Лісова пісня". Менш поширеною в Україні є традиція прикраси будинків в Хеловін. Також існує традиція, якої дотримуються деякі маленькі українці - випрошування солодощів.

Ну а ми традиційно влаштували вечірку-жахастик, аби не лише з користю провести час, а й дзнатись найкращі світові традиції цього свята.

На одній хвилі

Привіт, друзяшки)))Враховуючи той факт, що вчора вся бібліотечна спільнота відзначала Всеукраїнський день бібліотек, ми вирішили присвятити місце у стрічці Фейсбуку нашому бібліотечному життю, і розповіли вам (точніше продемонстрували) яскраві моменти нашої роботи.

А сьогодні наш backstage з морської вечірки. Насправді ми можемо багато та  довго розповідати вам як було класно, весело та неймовірно смачно (Тетянко, твій тортик був надзвичайно смачнючий), але не будемо. Протягом майже чотирьох годин ми грали, дізнавались цікаву та корисну інформацію, сміялись (дуже багато), фотографувались та просто отримували величезне задоволення від того, що нарешті після літніх канікул ми вперше всі разом зібрались у бібліотеці.

Хочеться сказати, що тематика вечірки була обрана нами з декількох причин. По-перше – ювілей нашого рідного міста (краєзнавчі моменти вечірки були досить корисні для підлітків), по-друге – 26 вересня був Всесвітній день моря, за яким ми вже сумуємо (а ще ж тільки початок осені), по-третє – ми просто не дочекались Хеловіну, який так традиційно відкривав сезон наших вечірок.

Коротше, дивіться наші фото) А ми не прощаємось  чекаємо на вас у бібліотеці-філіалі для юнацтва. Можливо вигадаємо ще щось цікавеньке!

#деньубібліотеці

#UkrainainBookInstitute #Українськабібліотечнаасоціація #Бібліотекиповнілюдей

Привіт друзяшки. Сьогодні вся бібліотечна спільнота святкує Всеукраїнський день бібліотек,з чим ми всіх і вітаємо💕

Бібліотека - філіал для юнацтва ЦБС для дорослих м. Миколаєва долучається до акції "Бібліотеки повні людей", організованої Українська бібліотечна асоціація та Український інститут книги.

Багато із вас спостерігають за нашим активним бібліотечним життям, тож ми вирішили не створювати фотоальбом із світлинами, що ви вже, можливо, бачили, а створили невеличкий проморолик життя - буття нашої бібліотеки.

P. S. А нам приємно таки відзначити, що у нас в бібліотеці завжди повно людей

Шановні колеги та любі наші чітачі, щиро вітаємо вас зі святом. Бажаємо натхнення, позитиву та драйвового бібліотечного життя. ❤

          

#Деньубібліотеці

Бібліотека - філіал для юнацтва ЦБС для дорослих м. Миколаєва долучається до акції "Бібліотеки повні людей", організованої Українська бібліотечна асоціація та Український інститут книги пропонує всій бібліоітечній спільноті переглянути відеосюжет, в якому працівники бібліотеки-філіалу для юнацтва опитали молодь, аби дізнатись якою вони бачать сучасну бібліотеку і сучасних бібліотекарв. Що із цього вийшло, дивіться у відеосюжеті❤       

                   

Любовь с детства

А кто у нас сегодня был??? Мы уже соскучились, если честно, и безумно рады, что наш сентябрь начинается именно с таких приятных моментов 🤗Самые маленькие читатели в истории библиотеки🤫Узнали о самой библиотеке, о книжечках разнообразных, о том кто такие библиотекари. Поиграли, поболтали, поплясали, посмотрели и... Почитали)) каждый в меру своих возможностей 😍

Когда день начинается так, то это будет особенный день😉

Мы уже готовимся ко Всеукраинскому дню библиотек и.. начало положено😍

Всех ждем у нас в гостях❤️

Миколаїв читає!

Наше місто відсвяткувало 230 років. Масштабне свято сколихнуло всіх, адже було стільки приємностей, про які поговорити й дня не вистачить.

Бібліотека-філіал для юнацтва приєдналась до святкування дня народження рідного Миколаєва. І вже в неділю разом з учасниками літературного клубу, що діє на баз бібліотеки, вирушили на Флотський бульвар привітати всіх із днем міста та дізнаватись про те, що ж саме читають городяни. Жителі міста залюбки відповідали на питання, особливо, що стосується книжкових улюбленців. Серед літературних вподобань була популярна на сьогодні літературна нон-фікшн, книги англійською мовою, сучасна українська література та, власне, класичні твори, які завжди залишаються у моді. Читаюча молодь віддає перевагу все ж друкованій книзі, адже п’янкий аромат сторінок та тактильне відчуття – це головна її перевага (що, погодьтесь, дуже важливо), хоча зазначали і переваги електронної книги. Важливий і той факт, що книги вже майже не купують, адже, як зазначали миколаївці, це занадто дорого. Згадали і ті літературні шедеври, які постійно хочеться перечитувати (у вас, до речі, є такі?). Приємна розмова з жителями міста спонукає на більш ретельне вивчення питання про рівень читання і не лише в Миколаєві!

Я думаю, ви звернули увагу на чарівні футболки, у які ми були одягнені? Ці футболочки були спеціально розроблені для подібних заходів, адже наша бібліотека – це осередок тусовки саме читаючої молоді, активних учасників літературного клубу та різнотематичних заходів. До речі, городяни звертали на нас увагу і робили приємні компліменти, говорячи, що футболки в нас дійсно круті!

Згодом ми зробимо більш ретельну аналітику відповідей респондентів, аби ви мали змогу детальніше ознайомитись із списками must-read миколаївців!

Сьогодні понеділок, а це означає, що попереду ще цілий робочий тиждень! Отож ми всім бажаємо сил та натхнення на подальші звершення!

Про правила на дорозі діткам

Привіт, друзяшки! До нас сьогодні завітали наші наймолодші користувачі – старша група дитячого садочка «Ялинка».Обожнюємо їх, не можемо просто. 😍Заради такої малечі ми завжди залишаємо всі справи та знаходимо час аби весело та з користю провести зустріч. Цього разу тема була не лише актуальна, а й корисна певною мірою, адже говорили ми про правила дорожнього руху. Ці правила повинні знати як дітки, так дорослі, чи не так? Згадали види транспорту🚵‍♂️🏇🚕🚎🚌🏎🛴🚠✈️🛳🚉, винайдення автомобіля🚗🚕🚙, світлофора🚦, поговорили про смугасту тваринку – зебру, навчились правил поведінки на тротуарі, зупинці та під час керування власним транспортом (в даному випадку – велосипедом, самокатом та скейтом). А герої мультфільмів продемонстрували як робити не варто! Ми завжди весело та з користю проводим наш час, а гарні фото є тому підтвердженням!

«Высшая мечта автора: превратить читателя в зрителя…»

О себе Владимир Набоков говорил: «Я американский писатель, рожденный в России, получивший образование в Англии, где я изучал французскую литературу перед тем, как на 15 лет переселиться в Германию». Всю жизнь он шокировал и удивлял окружающих: своим противоречивым характером, скандальными произведениями и необычными увлечениями. Он коллекционировал бабочек и увлекался футболом, сочинял шахматные задачи и вел эпатажные лекции по всемирной литературе. На весь мир Набокова прославила книга о нимфолепсии «Лолита», она же принесла ему финансовую независимость и лишила Нобелевской премии. Об этом и других не менее интересных фактах из жизни всемирно известного писателя Владимира Владимировича  Набокова мы и поговорили с подопечными Территориального центра социальной реабилитации Центрального района. Лекция была посвящена удивительному и необычному внутреннему миру, миру творческой души писателя и поэта, того, чьи произведения вдохновляют, чьи лекции посещали тысячи студентов, чей литературный стиль восхищает. В этом весь Набоков! «Книги, которые вы любите, нужно читать, вздрагивая и задыхаясь от восторга» - писал Владимир Владимирович. Именно так и читаются его книги!

Напередодні 75-ї річниці визволення Миколаєва від нацистської окупації бібліотека-філіал для юнацтва зустрілась з учнями Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернат № 7, аби розповісти про трагічні події на Миколаївщині в роки війни та величний шлях до Перемоги.

Звістка про віроломний напад Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року була зустрінута мешканцями Миколаєва з обуренням. Вже в перші дні війни у військкомати міста та області було подано 3377 заяв від добровольців, організовано 33 винищувальних батальйони. Тисячі жителів міста записувалися в ополчення. 16 серпня 1941 після запеклих боїв вороги увірвалися до Миколаєва. Місто охопила хвиля кривавого терору і репресій.

Але це не зломило жителів міста, які дали гідну відсіч окупантам. Кожен день люди, яких ми сьогодні називаємо Героями, наближали Миколаїв до звільнення. Зразки великої відваги у жорстоких боях за місто виявили сотні воїнів. У лавах військових з’єднань воювали цілі полки й дивізії, сформовані із осіб різних національностей. За мужність, проявлену в боях при визволенні Миколаївщини, звання Героя Радянського Союзу удостоєні понад 100 осіб і кільком з’єднанням і частинам Червоної Армії були присвоєні найменування «Новобузьких», «Вознесенських», «Первомайських». Звільнивши Миколаївщину, війська Українського фронту продовжили звільнення населених пунктів на правому березі Південного Бугу та Північного Причорномор’я. Навічно зберігатиметься у серцях миколаївців світла пам’ять про тих, хто боровся, і тих, хто загинув смертю хоробрих за свободу і незалежність наших земель.

На одній хвилі

Якщо ще хтось не в курсі, повідомляємо, що клуб книголюбів в бібліотеці-філіалі для юнацтва набирає нових обертів. Ми вже так активно всі читаємо і обговорюємо прочитане, що не вистачає й трьох годин. Цього разу зустріч була присвячена маленьким цікавостям, що, безумовно, надихають на читання нових й нових книг. Поговорили про прочитане, розмовляли про відомі назви книг, переглянули буктрейлери на класичні твори (те, що викликає так багато суперечностей у підлітків), попрацювали творчо ще й пограти встигли. А на закінченні вечора насолодились чашкою чаю та смаколиками.

Хочу сказати, що насправді класно, коли є ті, з якими можна бути собою:  говорити без упину про книги, обговорювати письменників, грати в літературні ігри та щиро сміятись. Дякуємо вам за це, наші любі!

Читаємо величне слово Тараса

           

Заходи з нагоди 205-річчя від дня народження Тараса Шевченка продовжуються, ну а ми хочемо поділитись спільною роботою з підопічними Територіального центру соціального обслуговування Центрального району. Ми читали не лише вірші великого Кобзаря, ми читали вірші, присвячені самому Тарасу Шевченко, які написали підопічні Територіального центру. Велика подяка всім, хто приєднався до участі в заході!

#Шевченко_звучить

В бібліотеці-філіалі для юнацтва урочисто розпочався місяць Тараса Шевченка. З нагоди 205-річчя від дня народження великого Кобзаря у всіх бібліотеках міста проходитимуть цікаві та різноманітні за формою заходи, присвячені урочистій даті. Наша бібліотека приєднується до загальносистемної соціокультурної акції «Читаємо величне слово Тараса». Вже на початку місяця до нас завітали підопічні Територіального центру соціального обслуговування Центрального району, з якими ми разом читали вголос поезію тараса Шевченка. Ми навіть не уявляли, що захід зацікавить таку кількість людей поважного віку, адже на заході звучала велика кількість улюблених віршів, що стали вже всесвітньовідомими. Декламувалась поезія і напам’ять, що надзвичайно гармонічно поєдналось із зачитуванням особистих листів Тараса Шевченка до Варвари Репніної. Переглянули цікавий відеосюжет, аби відновити в пам’яті події з життя Кобзаря. І, звичайно, поговорили про цікаві книжки з фонду бібліотеки, що розповідають історію великого поета.

 І хочемо сказати, що це лише початок. Читати поезію Шевченка вирішили протягом усього місяця, тому з радістю запрошуємо вас приєднатись.

#невірперевір

Привіт усім! Друзі, сьогодні, 1 березня, з 15.00 по 16.00 відбулось Всеукраїнське заняття з пошуку фактів "Не віррр-перевіррр". Захід проводить міжнародна організація IREX in Ukraine в рамках проекту "Вивчай та розрізняй" за підтримки U.S. Embassy Kyiv Ukraine та British Embassy Kyiv.

Заняття, до слова, проходило у всіх куточках України. В нашому рідному місті було чимало локацій, тож отримати подібний досвід мали змогу багато бажаючих. Бібліотека-філіал для юнацтва ЦБС для дорослих м. Миколаєва не є виключенням. Головною причиною подібного заходу є майбутні вибори президента країни. Інформаційне коло дуже щільно оповило українців, але важливо не заблукати у тому полі інформаційних фактів та суджень, що нам їх кожного дня подають у ЗМІ та мережі Інтернет. Тож сьогодні спільно з 11-м класом ЗЗСО № 7  ми спробували проаналізувати маніпуляції, визначили методи та засоби уникнення потрапляння на гачок маніпуляцій, розібрались в поняттях «факти» і «судження», спробували знайти правду у морі інформаційної брехні. Зазначаємо, що заняття спрямовано на розвиток навичок критичного мислення і не передбачає політичних агітацій.

Цікаво та захопливо АБО що приховує сучасна література

Якщо ви не йдете до літературного клубу, літературний  клуб  йде до вас)) Цього разу працівники  бібліотеки-філіалу для юнацтва вирішили розширити межі та дещо змінити формати роботи. Дуже часто від наших юних читачів чуємо фразу «Нам не подобається читати, бо твори шкільної програми нудні». Звідси досить доречним буде висновок, що молодь вважає всю літературу нудною та нецікавою. І цей висновок, якщо бути об’єктивними, абсолютно неправильний, адже існують книги, від яких просто неможливо відірватись, які екранізують, які очолюють рейтинги бестселерів і т.і. Тож ми вирішили розповісти старшокласникам про сучасний літературний процес, а саме про ті книги, які точно будуть їм цікаві. Ми вирушили у віртуальну подорож країнами, аби продемонструвати найкращі зразки літератури, що визнані сучасними шедеврами. Серед них поговорили про книги Патріка Зюскінда (в особливості роман «Парфумер. Історія одного вбивці»), розповіли про дослідника щастя Міка Вікінга, що створив абсолютно унікальні путівники затишком, комфортом та щастям (книги «Хюге» та «Люке»). Багато розповідали і про книги, що полоскочуть вам нерви у авторстві відомого українського письменника Макса Кідрука та американського «короля жахів» Стівена Кінга. Згадали Волтера Айзенксона – відомого американського біографа. Саме він написав визначну біографію засновника Apple Стіва Джобса (ця історія потребує окремої статті). Цікавим виявилась творчість Генріха Марша-відомого британського нейрохірурга. Так, так, для тих, хто не в курсі, Генрі Марш написав дві книги, в яких розповів про те, як воно бути лікарем (просто цікавенні історії). Згадали про французьку літературу у зв’язку із проголошенням 2018-2019 рр. роком французької мови в Україні. Про це ми поговорили окремим блоком. Врешті, було цікаво всім!

Зачитували уривки книг, переглядали буктрейлери та інтерв’ю з авторами, грали в анаграми та вікторини. Захід виявився не лише інформативним, а й вельми цікавим, бо ж після нього почалось жваве обговорення представлених книг.

Для себе ми зробили висновки, що молодь прагне читати та дізнаватись щось нове, аби це було для неї цікавим та дійсно не нудним. Сьогодні молодь читає, але тільки те, що їй справді подобається. Своїм заходом ми хотіли не лише представити для учнів сучасний літературний процес, а й продемонструвати на прикладах, що література зовсім не нудна, що вона може відкрити безліч горизонтів, може навчити та захопити.

💕Кохання, кохання, кохання... Або як бути щасливим, одружившись чотири рази. Секретами успіху серед жінок ділиться сам Ернест Хемінгуей💕

Напередодні Дня закоханих з підопічними Територіального центру соціальної реабілітації поговорили про кохання. Тема зустрічі була не лише актуальна, а й настільки цікава, що бесіда продовжувалась навіть після закінчення заходу.Справа в тому, що цього разу тема стосувалась життя і творчості  відомого американського письменника Ернеста Хемінгуея. Близькі називали його Папою. Людина, саме життя якої може стати сюжетом захоплюючої книги, увійшов в історію як один з найвизначніших письменників, володар Пулітцерівської та Нобелевської премії з літератури. Він любив котів і дайкірі, у молоді роки займався боксом, був гірськолижником, яхтсменом, мисливцем, снайпером, військовим кореспондентом, заходив у клітки з левами, обожнював сафарі, ловив акул, мав чотири пристрасні шлюби, пройшов дві світові війни, був поранений, побував в численних аваріях, двох авіакатастрофах та ледь не загинув під час лісової пожежі, переніс малярію, сибірську виразку, гепатит, безліч переломів та струсів мозоку,  а в  результаті покінчив життя самогубством застрелившись з рушниці…

Він любив життя і воно його любило. Він кохав жінок і був коханим.

Його доля – це щось надзвичайне та непокірне, те, що може здатись казкою для іншої людини. Одного разу Хемінгуей сказав Фітцджеральду ніби його дружина Зельда стане причиною його творчого занепаду, на що Фітцджеральд відповів: «В мене хоч одна дружина, а ти для кожної нової книги шукаєш нову  музу». Слова Хемінгуея виявились пророчими, Зельда справді стала причиною творчої кризи Скота Фітцджеральда. Однак, сам Ернест Хемінгуей увійшов у історію як той, чиє життя було сповнене жінок та шлюбів, що, до речі, не вплинуло погано на його творчість.

Про це та ще багато чого іншого ми і вели нашу розмову, переглянули уривки з фільму «Хемінгуей і Гелхорн», зачитали уривки з книги спогадів «Праздник, который всегда с тобой», а також цитували спогади близьких та рідних автора. Ернест Хемінгуей писав: «Коли любиш, хочеться щось робити в ім’я любові. Хочеться жертвувати собою. Хочеться служити». Ці слова надзвичайно щирі, як і життя автора загалом.

Відкриваємо секрети книголюбів

Після тривалого відпочинку нарешті зібрались на засідання літературного клубу. Минув майже місяць після останньої нашої зустрічі, тож поговорити було про що. Цього разу книголюби відкривали свої секрети. За рік багато чого змінилось, тому заповнили новенькі анкетки, де поділились своїми першими книжковими історіями, книжковими забаганками та книжковими здивуваннями. Кожен учасник клубу мав змогу розповісти про книги, які були прочитані ним на зимові свята, про книги, які зачепили за живе, про ті, що розчарували. Ми зробили якісний огляд літератури, що була нами вивчена, прочитана до останньої сторінки, посмакована кожним абзацем. Так чудово провели час, вирішили удосконалити та видозмінити наші зустрічі (але це секрет). Не будемо багато говорити, краще приходьте до нас та проводьте весело час!

Хто володіє інформацією - той володіє світом, однак все ж важливо якого штибу ця інформація

Сучасне 21-ше століття гордо назване епохою "інформаційних технологій". Ви коли-небудь питали себе: яку кількість інформації ви отримуєте щодня? Комп'ютери, планшети, телефони - це бездонні джерела інформації. Але окрім контенту, який ми отримуємо добровільно, за власним бажанням, велику його кількість наш мозок «вбирає» підсвідомо. Рекламні білборди по дорозі на роботу, радіо, увімкнене в машині, людина, що розмовляє по телефону поряд з Вами в громадському транспорті. І навіть якщо Ви не робите ніяких свідомих зусиль, щоб запам'ятати щось стороннє, Ваш мозок робить це за Вас. Чи чули ви, що 25,59 мільйона українців користуються мережею інтернет, що становить 58% населення країни. Таку інформацію оприлюднило міжнародне агенство "We are social", що спеціалізується на дослідженнях в сфері медіа, у звіті "Digital in 2018". Досить поважний відсоток надає перевагу новинам телебачення, є ще постійні читачі друкованих ЗМІ та слухачі радіо. Це все дуже важливо і може стати причиною важливої розмови або навіть дискусії, аби визначити саму роль суспільства в цьому інформаційному вимірі.

23 січня у бібліотеці-філіалі для юнацтва Централізованої бібліотечної системи для дорослих м. Миколаєва для підопічних Університету третього віку Територіального центру  відбувся практикум «Мова ворожнечі: виявлення і протидія», метою якого було навчити людей розрізняти інформацію, аналізувати її, систематизувати, дати практичні навички роботи з новинами, що їх подають нам різні види ЗМІ. На практикумі були продемонстровані  приклади того, як можна маніпулювати інформацією, як можна стати жертвою інформаційної війни, були розглянуті цікаві аспекти створення новин, приклади фейків, певного забарвлення реальності. 

Орієнтація в медіасередовищі – це нагальна потреба нашого часу, аби ми могли правильно та об’єктивно оцінювати оточуючу нас купу інформаційного сміття, виокремлювати правду від брехні, перевіряти факти, робити власні висновки. Перші кроки в цьому напрямку ми вже зробили. Висловлюємо окрему подяку спеціалісту відділу електронної інформації ЦМБ ім. М Л. Кропивницького Письменній Інні Володимирівні за корисну інформацію, набуті знання та практичні навички!

В єднанні-сила

Вже минуло 100 років від знаменного для нашої країни дня – дня підписання «Акту злуки». Щорічно 22 січня відзначається День Соборності України. Свято приурочене до знаменної історичної дати 1919 року, коли було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).  Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Саме про історію цього дня, його традиції ми і поговорили з підопічними Територіального центру соціальної реабілітації. Мали чудову нагоду переглянути відео, де відзнято перший живий ланцюг.   В Україні найбільша така подія відбулася у неділю 21 січня 1990 року, коли близько трьох мільйонів людей взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Цей живий ланцюг був одним з наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності України. Переглянули і традиції святкування цього дня кожного року, адже традиція є традиція. Цікаво знати такі факти про свою рідну країну, особливо корисно розповідати про них, про нашу історію та наші традиції.