Грайливий світ Полліанни

Американська письменниця Елеанор Портер стала відомою завдяки тому, що навчила людей різних країн і національностей «грати в радість», уселила віру у свої сили. Створений авторкою образ дівчинки Полліанни, яка, незважаючи на життєві випробування, радіє кожному дню й намагається допомогти всім, з ким зустрічається, став одним із найулюбленіших для дітей усього світу.

Народилася вона 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки. Отож, кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні, адже дуже любила співати.  Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки. Але не склалося. Чудового травневого дня 1892 року Елеонор Портер вийшла заміж. Її чоловік був підприємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста, то ж Елеонор залишила свій музичний колектив. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселились у Нью-Йорку. Елеонор дуже любила свою родину – чоловіка, діток, і все ж їй було трохи сумно, вона тужила за сценою, за нездійсненою мрією: "Я нічого не роблю для Бога! Я так мріяла славити Його як співачка. Чи я маю ще хоч якийсь талант, аби прославити мого Господа?"

В родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку...

Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу "Крістіан Гералд". І їх надрукували! Так Елеонор Портер стала письменницею, на той час їй було вже тридцять три роки. Вона знайшла своє справжнє покликання та справу, якою може славити Бога та нести Його Слово. Цікаво, правда ж?

Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, котрі охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався "Перетнути потік".

1912 року, письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку – гратися в радість.

"Що це таке?" – запитаєте ви. І Поліанна відповість: " Гра в радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти".

Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими мовами. По всій Америці створювалися "Клуби Поліанни", члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. А до Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість "Юність Поліанни", яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла. А по смерті письменниці ще чотири автори спільно випустили серію книжок під назвою "Радісні книги Поліанни".

Померла письменниця навесні 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер і досі залишається "Поліанна".

Do you speak english?

А чи знаєте ви?

Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні».

Глава держави прийняв таке рішення, як зазначається в Указі, «враховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування, з метою сприяння її вивченню для розширення доступу громадян до світових економічних, соціальних, освітніх і культурних можливостей, які відкриває знання та використання англійської мови, забезпечення інтеграції України до європейського політичного, економічного і науково-освітнього простору, на підтримку програми Go Global, яка визначає вивчення англійської мови одним із пріоритетів стратегії розвитку».

Згідно з Указом також запланований розвиток взаємного обміну учнями, студентами між навчальними закладами України та держав, у яких англійська мова є основною мовою спілкування, активізація участі загальноосвітніх навчальних закладів України в навчальній програмі Європейського Союзу "Е-Twinning Plus", розширення мережі літніх мовних таборів з метою вивчення іноземних мов в Україні та інше. Тож, дорогі наші! Цього року в нас є приємна можливість не лише вивчити першу у світі за поширенням мову, а й здійснити давню мрію і за програмою обміну виїхати за кордон на навчання. Адже цей досвід отримає далеко не кожний. 

Игрушка для мышления

Праздники уже подходят к концу… Закончилась череда счастливых выходных, окутанных теплом и уютом тёплой квартиры или комнаты. На самом деле, каждый воспользовался этой прекрасной возможностью отдохнуть с размахом, по-своему. Кто-то очень лениво смотрел новогодние фильмы, кто-то играл в разнообразные игры, а может кто-то и читал. Но дело вовсе не в этом. Как раз на этих самых длинных выходных меня осенила гениальная идея приобрести себе кубик  Рубика, якобы для развития мозговой деятельности. Вот и отлично, это это очень полезная вещь. А потом я подумала, что же я, собственно, знаю про этот удивительный предмет-игрушку?

А ничего особо и не знаю. Не уверенна, что хотя бы половина наших читателей когда-либо интересовались историей возникновнения данного изобретения. Хотите узнать вместе с нами?

Как вы уже знаете, кубик Рубика – всемирно известная головоломка, появившаяся в 1970-х годах. Она развивает внимательность и пространственное мышление. Её использование пользуется необычайной популярностью, по всему миру продано около 350 миллионов экземпляров.

  

В те далёкие 1970 годы на факультете дизайна будапештской Академии прикладных искусств и ремесел  работал преподавтелем индустриального  дизайна и архитектуру Эрно Рубик, в cкором времени первый официальный социалистический миллионер и бизнесмен.

По задумке Эрно, с помощью кубика с вращающимися плоскостями студенты должны были развивать пространственное мышление, разбираться в геометрии, математике и различных видах моделирования.

   И как это всегда бывает в случаях со всеми гениальными изобретениями, план кубика лелеялся не один год.

   То, что теперь мы видим - цельным кубом, состоящим из 26 маленьких кубиков маленького размера с непонятным на первый взгляд механизмом на месте отсутствующего основного компонента, вначале представляло собой набор из 27 деревянных кубиков с гранями окрашенными в разные цвета.

      Озарение снизошло обычным летним вечером, когда потерявший все надежды Рубик сидел на берегу реки и всматривался в ночное небо. История подобная всем другим классическим случаям так называемого «научного озарения» — яблоко Ньютона или ванна Архимеда

   Взор создателя кубика привлекли обычные речные камешки. Пришла мысль, что острые грани камешков со временем стачиваются рекой, трущим камень о камень, пока они не превратились в привычную гладкую, обточенную со всех сторон гальку. Тогда Эрно и решил cлегка сточить своё детище

   Так прототип изобретения потерял всё лишнее. Как нетрудно сосчитать, 26 небольших кубиков-деталей имеют в сумме 156 граней. Из них Рубик без колебаний отсёк больше ста и сохранил только 54 внешние грани: одного цвета у шести центральных кубиков, на каждой грани, двухцветные у двенадцати боковых, расположенных на рёбрах, и трёхцветные у восьми угловых.

   Перед  тем как кубик приобрёл свои знакомые 6 цветов, Эрно испробовал множество других вариантов оформления: "раскраску" из чисел или картинок, но всё это как говорится было не то. В 1974-м году работа над созданием кубика была завершена, сразу же всем стала очевидна особенность кубика Рубика.

   Кубик который выходил с конвеера был однотонным. Но стоило лишь слегка поиграть со свежеиспечённым кубиком, и вернуть первоначальное единообразие было уже крайне сложно. Впервые с этой проблемой столкнулся, что и не удивительно, сам Эрно и привела проблема к неожиданно длительным мучениям. В подобной ситуации и по сей день оказывается всякий, кто пытается впервые собрать эту знаменитую головоломку.

   В 1975-м этом году Рубик получил венгерский патент на своё детище, но выпуск первой партии головоломок начался только к концу 1977-го.

   Все наверняка знают (либо, по крайней мере, слышали) о кубике Рубика - ведь, как утверждает статистика, этой игрушкой увлекался каждый восьмой житель Земли. Однако не всем известно, что Эрно Рубик был далеко не единственным конструктором, который запатентовал подобную разработку.

Вот так вот, дорогие мои! Интересная это вещь, кубик Рубика, теперь я уж точно это знаю. А вы уже испробовали его нереальную силу, развивающую мышление?