Велика, страшна і голодна правда…

День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. Напередодні цієї дати, бібліотека-філіал для юнацтва підготувала цікаву книжкову виставку, в якій представила всі книги, що стосуються даної теми. Варто наголосити, що сьогодні кожен читач може дізнатись про тогочасні події з художніх творів. Одну з таких, на наш погляд, цікавих та неймовірно емоційних книг, ми вирішили прорекламувати. Книга Наталі Доляк «Чорна дошка» - це історія жителів одного села, що навіки зникло з мапи та пам’яті.

 « - Їжте, діти, їжте, - припрошувала й розмірковувала над питанням: за що оце зараз вони так бідують, за які такі провини?

Виходило, що не за це, бо й гріхів перед богом ніяких у них не було – не крали, не вбивали, не брехали, не встигли напаскудити. Землю надто любили! Оце да! Таке було. То це їх карають за любов до своєї землі, за хазяйновитість і бажання жити власним життям. Правда, яку од тієї знебарвленої горем жінки хтось намагався заховати за бравурними маршами, звитяжними гаслами та розмовами про рівність, на порозі смерті стала такою прозорою і зрозумілою. Бо ж ось вона правда – діти їдять огидне вороняче м'ясо, а вожді проголошують настання соціальної рівності та свободи. Вчора селом носилось із гучномовця, прикріпленого до сільради: «Товариші, куркулі ліквідовані як клас».

-        Це ж нас уже діти й ліквідували. Немає вже нас. Немає…

Ось віднайшли ж вихід, як приборкати національну свідомість, як викоренити українство з душ, тіл, крові, генів, пам’яті. Заморити голодом! Не просто вбити, застрелити, вкинути до в’язниці, а довго, повільно й безжально, вести на ешафот, дати помучитись перед смертю, зробити так, аби тієї смерті шукали, просили й прагли, як єдиного виходу, порятунку від болю та страждань. Нехай хлібороб, який живиться від землі й живе врожаєм, від нестачі хліба й вимре. Дешева каральна акція. До того ж дуже фінансово вигідна. Зерно – на вивіз, зайві роти - в землю.»

«Чорна дошка» Наталя Доляк

           

Путешествие в книгу!

Библиотека – это большой город, где вместо широких  улиц –  книжные  стеллажи, вместо этажей – книжные полки, а вместо домов –  целые тома книг.  И каждая  книга – это  интересный, захватывающий  воображение рассказ о жизни литературного героя или события, и каждая книга  передаёт нам знания, накопленные другими поколениями людей.  Задумайтесь: многие – многие  поколения людей от каменного века до наших дней приложили  свои усилия, создавая и совершенствуя книгу. И сегодня речь пойдёт именно об одном из удивительных чудес мира – книге. Казалось бы, как часто мы видим у себя в гостях малышей из детского сада «Ёлочка». Они стали нашими постоянными и самыми юными читателями!) Как бы забавно это не звучало, учитывая возраст наших гостей,  но это факт!  Каждое посещение этими  позитивчиками нашей библиотеки – это книжный погром и творческий беспорядок (именно так мы называем это маленькое сумасшествие). Многие из них даже буквы не все знают, а книги

листают с таким удовольствием, что только позавидовать можно. Не все взрослые проявляют такой необузданный интерес, хочу вам сказать!  Детки очень много знают и о его величестве Книге, и о библиотеках, и, конечно же, о правилах поведения в этом «храме книг». Но сегодня мы совершили с ними путешествие в далёкое прошлое, туда, где, возможно, возникла первая в мире книга. И уже не так важно, какого формата она была, из  какого материала создана и кем. Как и у каждого человека, у книги - своя судьба, своя история. И мы поведали ребятам о необыкновенном, творческом и даже сложном пути, который прошла  книжечка, чтобы стать такой, какой мы её видим сегодня.  Вдобавок к тому, мы продемонстрировали ребятам удивительные примеры оформления книг: и большие, и маленькие, и с закладочками, и в футлярчике, книги, в которых оживают герои…

В боротьбі за першість

 

Трохи позитиву… Ось нарешті завершився чемпіонат міста з інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?» серед учнів ЗОШ, ліцеїв та гімназій, що тривав протягом цілого місяця. У запеклій боротьбі змагались 28 середніх навчальних закладів Миколаєва. Як то кажуть, у дискусії народжується істина… Перед журі, до складу якого входить завідуюча бібліотекою-філіалом для юнацтва Баранова Олена Олександрівна, стояла абсолютно непроста мета: обрати найсильніших серед сильніших… Вибачаємось за такий кумедний зворот)

Вибіркові ігри проходили в чотирьох районах міста. Хто ж приймав у себе гостей цього року? Господарями Центрального району виявився Миколаївський класичний ліцей, в Інгульському районі гостинно зустріла учасників ЗОШ № 56, ареною для змагань в Заводському районі стала ЗОШ № 6, в Корабельному районі грали на базі ЗОШ №40. Що ж скажеш тут, драйвові були змагання.

Чвертьфінали, півфінали та фінали приймала у себе гостинно Центральна міська бібліотека ім. М. Л. Кропивницького. Але до фіналу потрапили лише 4 школи, серед яких місця розподілились таким чином: беззаперечним переможцем турніру стала ЗОШ №56, ІІ місце посіла команда юридичного ліцею, бронзовим призером стала ЗОШ № 28, четверте місце вибороли учасники ЗОШ № 19.

Всі учасники цьогорічного інтелектуального фестивалю виявились кмітливими та надзвичайно азартними. Школярі проявили неабияку наснагу та продемонстрували активну життєву позицію. Ми раді вітати всіх учасників фестивалю, адже найголовніше не перемога, а участь. Нагадуємо, що ведучою турніру є Макаронова Тетяна Олександрівна – керівник клубу інтелектуальних  ігор Міжнародного класичного університету.  ім. Пилипа Орлика. 

11 ноября в Центральной городской библиотеке им. М.Л. Кропивницкого состоялся литературный вечер николаевского поэта Олега Духовного «Удивлённый пешеход». Название вечера автор выбрал не случайно, так как считает, что «…удивление – это основа поэтического взгляда, основа поэзии. Именно удивление делает наш взгляд не замутненным, способным увидеть неповторимое в повторимом и наоборот, увидеть вечное в сиюминутном…». Прекрасный вечер, наполненный всем спектром чувств...Благодарим автора за прекрасные стихи!

            

До рідного слова торкнімось душею!

Саме під таким лозунгом вчора в бібліотеці-філіалі для юнацтва проходила літературна естафета «Читаймо українською». Нагадуємо,  щорічно 9 листопада (день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця) у нашій країні відзначається День української писемності та мови. Діти та підлітки, що є постійними користувачами нашої бібліотеки та активними членами підліткового клубу «ДИВО» з радістю взяли участь у подібному заході. Приємно відзначити, що дівчата прийшли вбрані у вишиванки та віночки, аби продемонструвати свою глибоку шану до української культури. Мелодійно та ніжно лились українські слова з вуст молоді.

Олександр Олесь сказав: «Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу.»

Ми спробували відтворити ці слова у нашому відео. 

           

В понеділок 7 листопада  після довгоочікуваного відпочинку на канікулах юні читачі бібліотеки-філіалу для юнацтва взяли участь у краєзнавчій естафеті «Може бути, що мене не буде…», присвяченій творчості нашого  земляка, українського письменника, поета, режисера, актора, сценариста Миколи Степановича Вінграновського. В цьому році виповнилось  80 років від дня народження відомого миколаївського письменника. Користувачі бібліотеки залюбки декламували вірші, що найбільше сподобались. Звучали вірші про рідне місто, про природу та дружбу, відчувались нотки філософії життя та душевна чистота. Втім, не обійшли увагою підлітки і любовну лірику, сповнену кохання, ніжності та теплоти.

Микола Степанович Вінграновський прийшов в поезію так, як приходять великі майстри. Справжньою він уважав поезію, що не скаламучує людську душу: «Нам слів таких потрібно від поетів, Щоб не піднять з душі, як небо не піднять». Саме таку поезію і декламували наші читачі.  Ми щиро вдячні всім, хто взяв участь в такій важливій, на наш погляд, акції, яка ще раз і відверто підкреслила величність таланту Миколи Вінграновського.