BIBLIOтинейджер

Велика, страшна і голодна правда…

День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. Напередодні цієї дати, бібліотека-філіал для юнацтва підготувала цікаву книжкову виставку, в якій представила всі книги, що стосуються даної теми. Варто наголосити, що сьогодні кожен читач може дізнатись про тогочасні події з художніх творів. Одну з таких, на наш погляд, цікавих та неймовірно емоційних книг, ми вирішили прорекламувати. Книга Наталі Доляк «Чорна дошка» - це історія жителів одного села, що навіки зникло з мапи та пам’яті.

 « - Їжте, діти, їжте, - припрошувала й розмірковувала над питанням: за що оце зараз вони так бідують, за які такі провини?

Виходило, що не за це, бо й гріхів перед богом ніяких у них не було – не крали, не вбивали, не брехали, не встигли напаскудити. Землю надто любили! Оце да! Таке було. То це їх карають за любов до своєї землі, за хазяйновитість і бажання жити власним життям. Правда, яку од тієї знебарвленої горем жінки хтось намагався заховати за бравурними маршами, звитяжними гаслами та розмовами про рівність, на порозі смерті стала такою прозорою і зрозумілою. Бо ж ось вона правда – діти їдять огидне вороняче м'ясо, а вожді проголошують настання соціальної рівності та свободи. Вчора селом носилось із гучномовця, прикріпленого до сільради: «Товариші, куркулі ліквідовані як клас».

-        Це ж нас уже діти й ліквідували. Немає вже нас. Немає…

Ось віднайшли ж вихід, як приборкати національну свідомість, як викоренити українство з душ, тіл, крові, генів, пам’яті. Заморити голодом! Не просто вбити, застрелити, вкинути до в’язниці, а довго, повільно й безжально, вести на ешафот, дати помучитись перед смертю, зробити так, аби тієї смерті шукали, просили й прагли, як єдиного виходу, порятунку від болю та страждань. Нехай хлібороб, який живиться від землі й живе врожаєм, від нестачі хліба й вимре. Дешева каральна акція. До того ж дуже фінансово вигідна. Зерно – на вивіз, зайві роти - в землю.»

«Чорна дошка» Наталя Доляк