BIBLIOтинейджер

Грайливий світ Полліанни

Американська письменниця Елеанор Портер стала відомою завдяки тому, що навчила людей різних країн і національностей «грати в радість», уселила віру у свої сили. Створений авторкою образ дівчинки Полліанни, яка, незважаючи на життєві випробування, радіє кожному дню й намагається допомогти всім, з ким зустрічається, став одним із найулюбленіших для дітей усього світу.

Народилася вона 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки. Отож, кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні, адже дуже любила співати.  Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки. Але не склалося. Чудового травневого дня 1892 року Елеонор Портер вийшла заміж. Її чоловік був підприємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста, то ж Елеонор залишила свій музичний колектив. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселились у Нью-Йорку. Елеонор дуже любила свою родину – чоловіка, діток, і все ж їй було трохи сумно, вона тужила за сценою, за нездійсненою мрією: "Я нічого не роблю для Бога! Я так мріяла славити Його як співачка. Чи я маю ще хоч якийсь талант, аби прославити мого Господа?"

В родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку...

Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу "Крістіан Гералд". І їх надрукували! Так Елеонор Портер стала письменницею, на той час їй було вже тридцять три роки. Вона знайшла своє справжнє покликання та справу, якою може славити Бога та нести Його Слово. Цікаво, правда ж?

Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, котрі охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався "Перетнути потік".

1912 року, письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку – гратися в радість.

"Що це таке?" – запитаєте ви. І Поліанна відповість: " Гра в радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти".

Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими мовами. По всій Америці створювалися "Клуби Поліанни", члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. А до Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість "Юність Поліанни", яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла. А по смерті письменниці ще чотири автори спільно випустили серію книжок під назвою "Радісні книги Поліанни".

Померла письменниця навесні 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер і досі залишається "Поліанна".