BIBLIOтинейджер

"Хатина дядька Тома" Ґаррієт Бічер-Стоу

Чи чули ви про американську письменницю Гаррієт Бічер-Стоу? Ну звичайно ж чули, адже знаменитий її роман "Хатина дядька Тома" вивчається не лише в американських школах, на сьогодні вивчення цього твору входить у програму 6 класу. Письменниця увійшла в американську літературу у важкий для країни час. Америка була розколота не лише за расовою ознакою, а й за соціально-економічними умовами життя. Як відомо, південна частина Америки на той час (1700-1900 рр.) займалась промисловістю, і це був їх спосіб розвивати країну на належному рівні, південна частина країни була засіяна безліччю плантацій, адже клімат посприяв розвиткові такого бізнесу. Тому Південні штати вимушені були шукати робочу силу у великій кількості, адже дана справа не терпить зволікань. З країн Африки постійно завозились нові робочі руки, але справа в тому, що дана торгівля людьми для такої от роботи набула неймовірного поширення, яке стало смертельною зброєю в руках заможних работорговців.  Два з половиною століття Америка жила цим, про що американський народ зараз каже як не про найкращий період свого життя. Адже протягом цього періоду з Африки було вивезено, скалічено та загублено стільки невинних людських душ, що означало те саме, якби Америка розпочала війну з мирною країною. Описувати історії бідних рабів не буду та й неварто цього робити… Занадто вже важко перерахувати ті знущання та приниження, що довелось їм пережити.

Про це сюжет даного роману. Чи знали ви, що «Хатина дядька Тома» спочатку була задумана як звичайна повість? В процесі роботи така надзвичайно цікава розповідь перетворилась на повноцінний роман, головною темою якого стало викриття рабовласницької системи як такої. Письменниця змальовує картини нелюдського відношення до рабів. Плантатори відривали дітей від батьків, чоловіків від дружин, братів від сестер… Тих, хто хоч якось намагався вижити та зважувався на втечу, жорстоко карали. Все було під владою грошей: хто мав гроші, мав усе…

Головним героєм, як ви вже здогадались, був раб Том. Йому пощастило: він жив у хороших, віруючих людей, в нього була родина. Такі рабовласники траплялись у той час дуже рідко, адже бути таким означало йти проти системи. Життя – бентежна річ, воно грає людськими душами так вправно, наче жонглер. Так сталося із життям дядька Тома. Його хазяїн, якому він був відданий настільки, що ніколи й не замислювався про втечу, опинився у боргах, а це означало можливе розорення. Він мусив продати декількох рабів одному торговцю, якому  заборгував… Для Тома це означало вірну смерть, адже його повинні відправити на Південь, звідки живим ніхто ніколи не повертався. З усвідомленням цього він прощається зі своєю любою дружиною, дітьми, хазяїнами, які, до речі пообіцяли йому накопичити грошей та викупити його знову. Купівля-продаж звична річ для рабовласників та работоргівців, а що ж сказати про самих рабів? Том не знав до чиїх рук він потрапить, але думки про Бога та його волю ніколи його не покидали. Віра в те, що все відбувається на благо Господа надавала Томові великої життєдайної сили, адже в релігії він знаходив утіху. Такий раб-християнин був великою рідкістю й великим скарбом. Життя протягом п’яти років викладало Томові нові уроки, але він ніколи не покидав своєї віри, навіть в найстрашніші часи свого існування. Так, саме існування, бо інколи таке життя не назвеш повноцінним, навіть скотина і та жила іноді краще за рабів. А вдома, в тій набожній родині, на нього чекали і не переставали вірити в його повернення. 5 років для звичайної людини – це термін значний, а що ж скажеш про 5 років життя раба? Чи витримає серце доброго християнина-раба таке ставлення до себе та до оточуючих?

Протягом роману ми спостерігаємо безпечними очима за життям раба Тома та подібних йому, ми якось по-особливому поважаємо родини Шелбі та Сент-Клер за таке гуманне відношення до людини, до людини, яка має право на життя.

Всі ці діяння рабовласники пояснювали тим, що цього хоче Бог і  про це сказано у Біблії. Протягом двох століть вони прикривалися діяннями на благо релігії та розвитку країни, марно сподіваючись, що це звільнить їх душі від гріхів.

Рабовласництво в Америці юридично було скасовано в 1865 році. Раби отримали свободу, але економічна та соціальна структура суспільства по суті не змінилась ні для чорних, ні для білих. Ось чому даний роман належить не лише ХІХ століттю, він розповідає не лише про минуле. Головний герой дядя Том уособлює життя мільйонів невільників та тих, хто протягом століть потерпають від расизму. Цей твір, повторюю, входить в шкільну програму шкіл Америки для того, щоб діти знали свою історію і вчились на помилках предків. 

Читайте! Роман важкий та незабутній, але важливий та цікавий.

Бібліотекарі рекомендують!