"Хатина дядька Тома" Ґаррієт Бічер-Стоу

Чи чули ви про американську письменницю Гаррієт Бічер-Стоу? Ну звичайно ж чули, адже знаменитий її роман "Хатина дядька Тома" вивчається не лише в американських школах, на сьогодні вивчення цього твору входить у програму 6 класу. Письменниця увійшла в американську літературу у важкий для країни час. Америка була розколота не лише за расовою ознакою, а й за соціально-економічними умовами життя. Як відомо, південна частина Америки на той час (1700-1900 рр.) займалась промисловістю, і це був їх спосіб розвивати країну на належному рівні, південна частина країни була засіяна безліччю плантацій, адже клімат посприяв розвиткові такого бізнесу. Тому Південні штати вимушені були шукати робочу силу у великій кількості, адже дана справа не терпить зволікань. З країн Африки постійно завозились нові робочі руки, але справа в тому, що дана торгівля людьми для такої от роботи набула неймовірного поширення, яке стало смертельною зброєю в руках заможних работорговців.  Два з половиною століття Америка жила цим, про що американський народ зараз каже як не про найкращий період свого життя. Адже протягом цього періоду з Африки було вивезено, скалічено та загублено стільки невинних людських душ, що означало те саме, якби Америка розпочала війну з мирною країною. Описувати історії бідних рабів не буду та й неварто цього робити… Занадто вже важко перерахувати ті знущання та приниження, що довелось їм пережити.

Про це сюжет даного роману. Чи знали ви, що «Хатина дядька Тома» спочатку була задумана як звичайна повість? В процесі роботи така надзвичайно цікава розповідь перетворилась на повноцінний роман, головною темою якого стало викриття рабовласницької системи як такої. Письменниця змальовує картини нелюдського відношення до рабів. Плантатори відривали дітей від батьків, чоловіків від дружин, братів від сестер… Тих, хто хоч якось намагався вижити та зважувався на втечу, жорстоко карали. Все було під владою грошей: хто мав гроші, мав усе…

Головним героєм, як ви вже здогадались, був раб Том. Йому пощастило: він жив у хороших, віруючих людей, в нього була родина. Такі рабовласники траплялись у той час дуже рідко, адже бути таким означало йти проти системи. Життя – бентежна річ, воно грає людськими душами так вправно, наче жонглер. Так сталося із життям дядька Тома. Його хазяїн, якому він був відданий настільки, що ніколи й не замислювався про втечу, опинився у боргах, а це означало можливе розорення. Він мусив продати декількох рабів одному торговцю, якому  заборгував… Для Тома це означало вірну смерть, адже його повинні відправити на Південь, звідки живим ніхто ніколи не повертався. З усвідомленням цього він прощається зі своєю любою дружиною, дітьми, хазяїнами, які, до речі пообіцяли йому накопичити грошей та викупити його знову. Купівля-продаж звична річ для рабовласників та работоргівців, а що ж сказати про самих рабів? Том не знав до чиїх рук він потрапить, але думки про Бога та його волю ніколи його не покидали. Віра в те, що все відбувається на благо Господа надавала Томові великої життєдайної сили, адже в релігії він знаходив утіху. Такий раб-християнин був великою рідкістю й великим скарбом. Життя протягом п’яти років викладало Томові нові уроки, але він ніколи не покидав своєї віри, навіть в найстрашніші часи свого існування. Так, саме існування, бо інколи таке життя не назвеш повноцінним, навіть скотина і та жила іноді краще за рабів. А вдома, в тій набожній родині, на нього чекали і не переставали вірити в його повернення. 5 років для звичайної людини – це термін значний, а що ж скажеш про 5 років життя раба? Чи витримає серце доброго християнина-раба таке ставлення до себе та до оточуючих?

Протягом роману ми спостерігаємо безпечними очима за життям раба Тома та подібних йому, ми якось по-особливому поважаємо родини Шелбі та Сент-Клер за таке гуманне відношення до людини, до людини, яка має право на життя.

Всі ці діяння рабовласники пояснювали тим, що цього хоче Бог і  про це сказано у Біблії. Протягом двох століть вони прикривалися діяннями на благо релігії та розвитку країни, марно сподіваючись, що це звільнить їх душі від гріхів.

Рабовласництво в Америці юридично було скасовано в 1865 році. Раби отримали свободу, але економічна та соціальна структура суспільства по суті не змінилась ні для чорних, ні для білих. Ось чому даний роман належить не лише ХІХ століттю, він розповідає не лише про минуле. Головний герой дядя Том уособлює життя мільйонів невільників та тих, хто протягом століть потерпають від расизму. Цей твір, повторюю, входить в шкільну програму шкіл Америки для того, щоб діти знали свою історію і вчились на помилках предків. 

Читайте! Роман важкий та незабутній, але важливий та цікавий.

Бібліотекарі рекомендують!

Ремонт для знаний – не помеха!

Несмотря на обстоятельства, связанные с ремонтом библиотеки-филиала для юношества, каждую пятницу мы встречаем гостей. На нашей базе продолжаются тренировочные интеллектуальные игры, в которых с удовольствием принимают участие учащиеся ООШ № 15, учащиеся ООШ № 3 и члены клуба людей с ограниченными возможностями «Виктория». Даже такие «полевые условия» не стали преградой для азартной игры и новых знаний участников интеллектуальных тренировок. Напоминаем, что занятия проводит Макаронова Татьяна Александровна. 

Знання без обмежень

 

Ось і закінчується черговий навчальний рік для Університету третього віку. Протягом року ми працювали з людьми похилого віку у кількох напрямах. 


Щомісяця бібліотека-філіал для юнацтва ЦБС для дорослих проводила різноманітні заходи з декількох циклів. Перший цикл, присвячений здоров’ю та довголіттю, пройшов під назвою «Наше здоров’я – у наших руках». Другий цикл «Неймовірні історії про неймовірне кохання» був історичного характеру, в рамках якого ми розповідали цікаві історії життя визначних людей. Окрім цього нам запам’ятались цікаві та різнотематичні концерти, присвячені святковим датам. На згадку – безліч фото. Попереду наступний навчальний рік, і ми сподіваємось на подальше співробітництво з  допитливими і такими особливими «студентами» Університету третього віку.

Розтерзана юність

За відомою статистикою Друга світова війна забрала близько 27 млн. життів громадян Радянського Союзу. З них близько 10 млн. - солдати, інші-люди похилого віку, жінки, діти. Але статистика мовчить про те, скільки дітей, юнаків та дівчат загинуло в роки війни. Таких даних просто немає. Війна покалічила тисячі дитячих доль, відняла світле і радісне дитинство. Діти війни, як могли, наближали Перемогу в міру своїх, хоч і маленьких, хоч і слабких, сил. Скільки їх було викрадено на чужину. Скільки убито ненародженими. Сотні тисяч хлопченят і дівчаток в роки Другої світової війни йшли у військкомати, додавали собі рік-два і йшли захищати Батьківщину, багато хто гинув за неї.

Попране війною дитинство, страждання, голод, смерть рано зробили хлоп'ят дорослими, виховавши в них недитячу силу духу, сміливість, здатність до самопожертвування, до подвигу в ім'я Батьківщини, в ім'я Перемоги. Таких дітей не пожаліла війна…Світ, у якому опинились діти, розколовся на два полюси: надію і відчай, наївність дитинства і жахливу дійсність, на життя до війни та саму війну…Життя розкололось і світ розколовся…   «Розтерзана юність. Миколаївщина в роки Другої світової війни»... Саме під такою назвою бібліотекарі бібліотеки-філіалу для юнацтва провели захід для

старшокласників санаторної школи-інтернату № 4 і розповіли про ті страшні роки війни, про трагедію людства, про занапащені людські життя, про втрачену юність та про втрачені надії. Діти дізнались про життя рідного міста та його жителів під час окупації, про втрати людські та про життя і подвиги юних героїв Миколаєва. Супроводжувався захід читанням чудових воєнних віршів. Скільки років

минуло, а нам ніколи не забути. Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минають роки, змінюються покоління… І, безумовно, треба берегти не лише пам'ять про них, треба берегти той крихітний і ніжний світ дитинства, світ сьогоднішніх дітей, щоб не обірвався він розстріляною мрією. Миру нам усім!

Пасхальное творчество

Как же занимательно и интересно красить яйца, готовясь тем самым к празднику  Светлого Христова Воскресения. Вы знаете, по одной из наиболее популярных версий, которой придерживаются многие христиане, считается, что именно Мария Магдалина положила начало такой необычной  традиции красить яйца. Как же это произошло?

Мария Магдалина решила сообщить о воскресении Иисуса Христа римскому императору. Она взяла для него подарок — куриной яйцо, которое в те времена символизировало возрождение новой жизни и чудо. Но Тиберий рассмеялся ей в лицо: «Скорее это яйцо станет красным, чем я поверю в то, что Иисус воскрес». И в тот час же яйцо покраснело, — Воистину воскрес! — воскликнул изумленный император.

Вот откуда взялась традиция красить яйца. В старину их красили именно в красный цвет, что также символизировало кровь Христа, и только со временем яйца стали не только красить (причем, в разные цвета), но и расписывать, украшать разными способами, что отражает радость, которую несет христианам Пасха.

Ведь яйцо — не только символ жизни, плодородия и весеннего возрождения природы. Еще задолго до Христа яйцо считали прообразом самой Вселенной. Сама форма яйца — овал — у греков символизировала чудо. По традиции в светлый праздник люди обмениваются крашеными яйцами и обязательно христосуются —  одни при встрече говорят: «Христос воскрес!», а другие отвечают: «Воистину воскрес!»

Традиция красиво красить яйца к Пасхе - одна из самых увлекательных, интересных и сближающих всю семью. В наше время в канун Воскресения Христова в магазинах множество различных красителей, наклеек, пленок, блесток и другого декора для пасхальных яиц.  Готовятся к Светлому празднику люди зараннее. И наш подростковый клуб «Диво» не исключение. Дети пришли в библиотеку для того, чтоб присоедениться к всеобщей праздничной подготовке и решили красить яйца. Ну а для мастер-класса мы пригласили руководителя кружка рукоделия (ЦБ им. М. Л. Кропивницкого) Елену Дмитриевну Тищенко. Она-то и продемонстрировала нам разнообразные техники покраски яиц. Дети узнали о том, что символизируют цвета красок и узоры на яйцах, поэтому тщательно выбирали красивое одеяние для пасхальных яиц. 

Казковий буккросинг-фест

Сьогодні у дитячому містечку «Казка» відбувся справжній буккросинг-фест.  У  символічний для світової літератури день, на честь майстрів художнього слова Сервантеса і Шекспіра, а також видатного українського письменника Івана Франка, в різних куточках дитячого містечка працювали  тематичні арт-майданчики. «Казка» стала справжньою ареною середньовічних боїв, в яких демонстрували свою вправність лицарі клубу історичної реконструкції «Грифон». На іншому майданчику до творчості відомого українського письменника Івана Франка звучали мелодії української народної пісні. Діти мали змогу відвідати майстра аква-гриму та підібрати собі будь-який цікавий та незвичайний образ. Можна було і особисто поспілкуватись з письменником на «Письменницькій лавці». Все містечко «Казка» було облаштовано буккросинг-зупинками, де кожний городянин мав змогу обрати собі книгу до душі.

Даний захід проходив в рамках ХІV виставки місцевих видавництв «Миколаївська книга». Хочеться додати, що 23 квітня сповнене цікавих дат і подій. Цей день увійшов в історію як Всесвітній день книги та авторського права та День англійської мови.Свято англійської мови - дуже молоде свято, тому що вперше його відзначали тільки в 2010 році. Датою святкування став день народження Вільяма Шекспіра — великого англійського поета, письменника, самого знаменитого драматурга світу. З-під пера Шекспіра вийшло п'ять поем, 10 хронік, 11 трагедій, 17 комедій і 154 сонета. З цієї нагоди ми запропонували миколаївцям приєднатись до фото-акції «Book-фест», метою якої є популяризація книги та читання. Дені Дідро колись сказав: «Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити.». Ну як із цим не погодитись? 

Reading is the key to learning!

Nowadays it's almost impossible to imagine our life without books. Perhaps, there are more books on our planet than men alive. Long before the invention of printing people valued books as treasure troves of the human knowledge and experience. Hand — written manuscripts took months of writing and were collected by and kept in monasteries with utmost care. We can distinguish books between three classes of them.

Firstly, books on different branches of knowledge, works by brilliant minds of mankind. Secondly, textbooks, reference books and numerous dictionaries. And at last, books of all kinds and genres to read at leisure.

As an old saying goes, man cannot live on bread alone. Books are the source of knowledge and the means of self — perfection. Sometimes it is difficult to solve some problems in life. I think that books can help us. Books must be our friends during all our life.

А чи знаєте ви, що за день 23 квітня? Здавалося б, звичайний весняний день. Але завтра, 23 квітня, світ відзначає Міжнародний день англійської мови. Ця іноземна  мова — одна з офіційних мов таких міжнародних організацій, як ООН, НАТО, ЮНЕСКО. «Інгліш» вже давно стала мовою інтернаціональною, міжнародним стандартом у кожній країні, найпершою іноземною, яку малеча мало не з пелюшок опановує.

Не знати цієї мови нині означає перебувати поза життєвим пульсом, адже англійська всюди: в інструкціях, на вказівниках, в супермаркетах, салонах краси, кав’ярнях… Ми кажемо «ай лав ю», «соррі», «пліз», «летс гоу», наспівуємо слова улюбленої пісні, цитуємо авторів, акторів, мультяшних героїв… Суттєво цьому посприяла інтернет-мережа, поява якої зруйнувала мовні бар’єри поміж усіма нами.

Тож ми вирішили приєднатись до святкування та організували невеличкий photochallenge  «Books in my  life». Діти нашого підліткового клубу «Диво» із задоволенням відгукнулись на участь у ньому: обрали собі цитати англійською мовою про книги або читання, а потім прийняли участь у фотосесії.  З метою просування читання серед дітей та підлітків ми акцентували увагу також на необхідності знання мов, адже це великий крок у майбутнє, особливо для підростаючого покоління. Як то кажуть американці, Reading is the key to learning. Ми ще раз наголошуємо, що 2016 рік – рік англійської мови в Україні.