Метелики незалежності

25 років незалежності сьогодні відзначають українці. Чверть століття тому Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності держави. Того ж року в грудні - громадяни підтвердили це голосуванням на Всеукраїнському референдумі.

Напередодні свята діти підліткового клубу «ДИВО», що діє на базі бібліотеки-філіалу для юнацтва, вирішили провести майстер-клас «Метелики незалежності» з мистецтва орігамі, що слугують символом надзвичайної краси, свободи, здатності до перетворень та відродження.  А у  Китаї ця крилата істота позначає безсмертя, дозвілля у достатку, радість і літо. У слов'ян із метеликом пов'язуються перш за все уявлення про душу. Ось такий зміст вклали у створення паперових метеликів наші юні філософи. На згадку діти зробили безліч метеликів кольору нашого прапору.

Ну а ми розповіли підліткам про історію нашої незалежної держави та тернистий шлях до здобуття незалежності, що пройшла Україна.

Нагадуємо, уперше День незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року в день річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.

"Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України", - йдеться в тексті декларації

Разом з тим, 24 серпня 1991 року було прийнято постанову про проголошення незалежності України, яке набрало чинності відразу після прийняття, а також Акт проголошення незалежності України, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України.

Реабілітаційна книготерапія

Поняття книготерапії насьогодні дуже поширене, і, мабуть, не всі здатні повірити в цілющі властивості книги.  Багато людей навіть і не знають про те, що читання книг - корисно для здоров'я. Книги є не лише джерелом інформації, але й хорошими засобом заспокоєння, натхнення та радості. Саме позитивні емоції працівники бібліотеки-філіалу для юнацтва намагались подарувати діткам Центру ортопедії та реабілітації дітей-інвалідів. Нещодавно ми завітали до них із цікавими книжками та журналами. Вони щороку приїздять зі всіх регіонів України на лікування і знаходяться в центрі майже місяць. Наскільки радісно та натхненно вони переглядали книжечки та журнали навіть неможливо передати. В їх очах спостерігалась неймовірна жага до знань, до слова… Навіть наймолодші в цьому заїзді цікавились книгою. Ми розповіли їм про бібліотеку та нашу цікаву роботу.

Вони дізнались про сьогоднішню книжкову моду, про те, що читають інші дітки, та із захватом розповідали нам про свої книжкові вподобання. Більшість дітей не можуть пересуватись самостійно, тому приїздять до Миколаєва разом з батьками, для яких ми також принесли цікаву літературу. В холі у них висить стенд з яскравими та різноманітними літніми дитячими малюнками під назвою «Ура! Літо!», який неймовірно точно передає дитячий настрій та радість від теплої та сонячної літньої погоди. Ми спробували урізноманітнити їх перебування на лікуванні, і хоча б трішки порадували їх дитячі серця. 

Хочеться додати, що бібліотека-філіал для юнацтва активно співпрацює з Центром ортопедії та реабілітації дітей-інвалідів тривалий час, тому для кожного заїзду нових дітей ми намагаємось подарувати частинку добра та уваги, адже це так приємно робити добрі справи!

Два дні поспіль, у четвер та п’ятницю, у шаховому павільйоні Миколаєва було досить спекотно. Працівники бібліотеки-філіалу для юнацтва ЦБС для дорослих м. Миколаєва та керівник клубу з інтелектуальних ігор Макаронова Тетяна Олександрівна стали свідками грандіозної гри.

 За звання інтелектуала боролись журналісти та працівники комунальних підприємств. Нагадуємо, що це вже друга за рахунком гра. В минулому році відбувся перший такий інтелектуальний турнір з цими ж учасниками. 16 червня свої знання демонстрували представники однієї з найбільш азартних професій – журналісти. Участь у змаганні взяли 11 команд. Хочеться сказати, що така подія як Чемпіонат Європи з футболу, і визначила тематику даної спартакіади з інтелектуальних ігор. Питання були розділені тематично: футбольні та загальної тематики.  Майже три години поспіль тривала інтелектуальна баталія, в якій учасники продемонстрували не лише свої знання, а й войовничий дух суперництва.  Хочеться одразу окреслити які саме представники ЗМІ Миколаєва завзято боролись за першість. Отож: «Український південь», «Южная правда», «Николаевские новости», «НИС-ТВ», «Вечерний Николаев», «Коледж преси та телебачення», «НКТВ», «Прес-служба поліції», «Телеканал  Николаев», «Рідне Прибужжя» та «Пресс-служба        Николаева».  

За результатами об’єктивного журі, місця розподілились таким чином: «Український південь» - 5 місце, «Южная правда» - 4 місце, команда «НИС-ТВ» посіла третє місце, друге місце належить команді «Вечерний Николаев», ну а переможцями стали команда «Николаевские новости» з відривом у 6 очок.

17 червня в інтелектуальній грі взяли участь 8 команд працівників комунальних підприємств міста. Кмітливість учасників просто зашкалювала. Серед команд: «ОКП «Николаевоблтеплоєнерго», «ООО ЖЭК «Забота», «ООО «Центральный - 1», «КП «Николаевэлектротранс», «ВПУТД», «ООО «Николаевдомсервис», «КП ДЕЗ «Океан» та «КП ДЕЗ «Корабел». За результатами журі місця розподілились таким чином: 3 місце посіла команда «ООО «Николаевдомсервис», на другому місці «ОКП «Николаевоблтеплоєнерго», а переможцями стали учасники команди «ООО «Центральный - 1».

Нагадуємо, керівником проекту є Макаронова Тетяна Олександрівна. Серед членів журі – завідуюча бібліотекою-філіалом для юнацтва ЦБС для дорослих Баранова Олена Олександрівна, проректор з виховної роботи Міжнародного класичного університету імені Пилипа Орлика Яндрова Юлія Вячеславівна та члени журі-представники від журналістів та учасників ЖКГ.

          

Лесь Белей привіз до Миколаєва "Книгу про ліс"

  

Вчора громадяни Миколаєва мали чудову можливість зустрітись з сучасним українським поетом з Ужгорода. Його у себе приймала Центральна міська бібліотека ім. М. Л. Кропивницького. Трохи про самого автора… Лесь Белей – поет, лауреат літературних премій «Дебют» (2008) та «Смолоскип» (2011).  Народився у 1987 році в Ужгороді. Освіту здобув в Ужгородському національному університеті та Вроцлавському університеті.  Автор поетичних збірок «Son et Lumiere. Листи без відповіді», «Дзеркальний куб», «Книга про ліс», а також прози – «Ліхіє дев'яності. Любов і ненависть в Ужгороді», «Асиметрична симетрія: польові дослідження українсько-польських відносин». Отож, було про що поговорити.

Збірка Леся складається з двох частин, названих латиною — «In silva» та «Ex silva» («В лісі» та «Поза лісом»). «Написані вірші я об’єдную в цикли, що подібні між собою тематично. Цей вийшов «лісовим», звідки й назва», – каже автор. Проте основна тема відходить на другий план у наступному розділі, наповненому інтимною та урбаністичною лірикою. Вірші цього циклу сповнені метафор та алегорій, і автор впевнено стверджує, що місто – це той самий ліс зі своїм упорядкованим життям.

Окрім свіжої збірки, в поета цікавилися і тим, як відбувається творчий процес, звідки виникають образи. Дізнавались і про те, яке враження справив Миколаїв на автора.

Сьогодні Лесь вирушив до Херсона. Миколаївці ж із радістю прослухали безліч цікавих і неймовірно натуральних, сповнених природнього натхнення, віршів у виконанні самого автора.

Незабутнє співробітництво

Бібліотека-філіал для юнацтва вже п’ятий рік поспіль активно співпрацює з дошкільним дитячим закладом № 22. Вихованці дитячого садочка вже стали не лише активними маленькими читачами, а й близькими друзями бібліотеки. Щомісяця дітки приходили до нас у гості за новими знаннями та емоціями. Кожного разу в нас були неймовірно цікаві моменти, що й досі згадують як вихователі, так і бібліотекарі. Про це та інше працівники бібліотеки розповіли на звітному засіданні дитячого закладу. Нас люб’язно запросили керівник і вихователі, аби ми розповіли батькам про те, як саме проходить наше співробітництво. Нам дуже приємно було опинитись у якості почесних гостей та продемонструвати цікаві та різноманітні фотографії дітей в нашій бібліотеці. Дитячий заклад знаходиться зовсім поряд з бібліотекою, тому ми неодмінно будемо чекати нових зустрічей у новому навчальному році. А це те, що нам запам’яталось!)

Нас об’єднала бібліотека

1 червня весь світ відзначає Міжнародний день захисту дітей. Бібліотека-філіал для юнацтва вирішила по-особливому відзначити це свято разом з членами підліткового клубу «Диво», що працює на базі бібліотеки. У плані нашого маршруту було відвідання фестивалю плакатів «Моя книга-мій світ», що проходить у Центральній міській бібліотеці імені М.Л. Кропивницького. Хочеться додати, що читачі нашої бібліотеки залюбки взяли участь в даному фестивалі і мали можливість побачити свої роботи серед загальної кількості цікавих та різноманітних малюнків. Також нам пощастило відвідати цікавий захід «Світ у котячих лапах», де працівники 
Центральної бібліотеки ім. М. Л.Кропивницького розповіли нам про особливих і таких цікавих представників котячого світу. А для дітей були солодкі подарунки!

Працівники абонементу провели нам незвичайну екскурсію книжковим світом і продемонстрували надзвичайні книжкові витвори, що асоціюються зі справжнім світом ювелірного мистецтва. Безліч емоцій та позитивних спогадів. Закінчився наш маршрут на пікніку у парку, де навіть похмурий день та невеликий дощ не завадив нам провести гарно час. Безперечно, день пройшов не дарма. Всі ще раз мали змогу пересвідчитись, що друзі – це головне, а знайти їх можна в бібліотеці, де кожний день - незабутні емоції, що згодом разом переглядатимемо на світлинах. 

"Хатина дядька Тома" Ґаррієт Бічер-Стоу

Чи чули ви про американську письменницю Гаррієт Бічер-Стоу? Ну звичайно ж чули, адже знаменитий її роман "Хатина дядька Тома" вивчається не лише в американських школах, на сьогодні вивчення цього твору входить у програму 6 класу. Письменниця увійшла в американську літературу у важкий для країни час. Америка була розколота не лише за расовою ознакою, а й за соціально-економічними умовами життя. Як відомо, південна частина Америки на той час (1700-1900 рр.) займалась промисловістю, і це був їх спосіб розвивати країну на належному рівні, південна частина країни була засіяна безліччю плантацій, адже клімат посприяв розвиткові такого бізнесу. Тому Південні штати вимушені були шукати робочу силу у великій кількості, адже дана справа не терпить зволікань. З країн Африки постійно завозились нові робочі руки, але справа в тому, що дана торгівля людьми для такої от роботи набула неймовірного поширення, яке стало смертельною зброєю в руках заможних работорговців.  Два з половиною століття Америка жила цим, про що американський народ зараз каже як не про найкращий період свого життя. Адже протягом цього періоду з Африки було вивезено, скалічено та загублено стільки невинних людських душ, що означало те саме, якби Америка розпочала війну з мирною країною. Описувати історії бідних рабів не буду та й неварто цього робити… Занадто вже важко перерахувати ті знущання та приниження, що довелось їм пережити.

Про це сюжет даного роману. Чи знали ви, що «Хатина дядька Тома» спочатку була задумана як звичайна повість? В процесі роботи така надзвичайно цікава розповідь перетворилась на повноцінний роман, головною темою якого стало викриття рабовласницької системи як такої. Письменниця змальовує картини нелюдського відношення до рабів. Плантатори відривали дітей від батьків, чоловіків від дружин, братів від сестер… Тих, хто хоч якось намагався вижити та зважувався на втечу, жорстоко карали. Все було під владою грошей: хто мав гроші, мав усе…

Головним героєм, як ви вже здогадались, був раб Том. Йому пощастило: він жив у хороших, віруючих людей, в нього була родина. Такі рабовласники траплялись у той час дуже рідко, адже бути таким означало йти проти системи. Життя – бентежна річ, воно грає людськими душами так вправно, наче жонглер. Так сталося із життям дядька Тома. Його хазяїн, якому він був відданий настільки, що ніколи й не замислювався про втечу, опинився у боргах, а це означало можливе розорення. Він мусив продати декількох рабів одному торговцю, якому  заборгував… Для Тома це означало вірну смерть, адже його повинні відправити на Південь, звідки живим ніхто ніколи не повертався. З усвідомленням цього він прощається зі своєю любою дружиною, дітьми, хазяїнами, які, до речі пообіцяли йому накопичити грошей та викупити його знову. Купівля-продаж звична річ для рабовласників та работоргівців, а що ж сказати про самих рабів? Том не знав до чиїх рук він потрапить, але думки про Бога та його волю ніколи його не покидали. Віра в те, що все відбувається на благо Господа надавала Томові великої життєдайної сили, адже в релігії він знаходив утіху. Такий раб-християнин був великою рідкістю й великим скарбом. Життя протягом п’яти років викладало Томові нові уроки, але він ніколи не покидав своєї віри, навіть в найстрашніші часи свого існування. Так, саме існування, бо інколи таке життя не назвеш повноцінним, навіть скотина і та жила іноді краще за рабів. А вдома, в тій набожній родині, на нього чекали і не переставали вірити в його повернення. 5 років для звичайної людини – це термін значний, а що ж скажеш про 5 років життя раба? Чи витримає серце доброго християнина-раба таке ставлення до себе та до оточуючих?

Протягом роману ми спостерігаємо безпечними очима за життям раба Тома та подібних йому, ми якось по-особливому поважаємо родини Шелбі та Сент-Клер за таке гуманне відношення до людини, до людини, яка має право на життя.

Всі ці діяння рабовласники пояснювали тим, що цього хоче Бог і  про це сказано у Біблії. Протягом двох століть вони прикривалися діяннями на благо релігії та розвитку країни, марно сподіваючись, що це звільнить їх душі від гріхів.

Рабовласництво в Америці юридично було скасовано в 1865 році. Раби отримали свободу, але економічна та соціальна структура суспільства по суті не змінилась ні для чорних, ні для білих. Ось чому даний роман належить не лише ХІХ століттю, він розповідає не лише про минуле. Головний герой дядя Том уособлює життя мільйонів невільників та тих, хто протягом століть потерпають від расизму. Цей твір, повторюю, входить в шкільну програму шкіл Америки для того, щоб діти знали свою історію і вчились на помилках предків. 

Читайте! Роман важкий та незабутній, але важливий та цікавий.

Бібліотекарі рекомендують!